У 1882 році на високому правому березі р. Лімниці Л. Лаврецький та І. Шараневич відкрили фундамент загадкової невеликої давньої споруди. Ю. Захарієвич після обмірів протрактував план пам’ятки багатокутником з округленою східною частиною, що дістало назву Полігон або Ротонда. План знятий Ю. Захарієвичем став не стільки документом, котрий показує правдивий стан відкритих розвалин, наскільки спробою реконструкції незрозумілої споруди і тим самим ще більше ввів в оману наступних дослідників. На цю обставину звернув увагу вже і Й. Пеленський, відмовившись від яких би то не було спроб інтерпретації пам’ятки. Будовою, невизначеної приналежності вважав Полігон і М. М. Воронін.

Я. Пастернак, посилаючись на те, що під час розкопів Полігону були знайдені полив’яні плитки та людські поховання, що це вказує “скоріш на каплицю, а ніж на оборонну вежу”.
Вже на початку 1950-х років, коли в Галичі працювала експедиція під керівництвом М. К. Каргера, місце Полігону було загублено. У ході розвідки, проведеної в 1978 р. експедицією під керівництвом О. М. Іоаннісяна вдалось знову віднайти місце зниклої будови, а в 1979 р. «Полігон» був повторно відкритий Галицьким загоном Архітектурно-археологічної експедиції ЛОІА АН СРСР.

Знахідки з розкопів О. Іоаннісяна взяті на опрацювання до Ленінграда.