Всі грифони на галицьких плитках мають такі характерні ознаки, як вузькі борідки. Деякі грифони розташовані серед рослинних паростків і їхні хвости закінчуються рослинами двох типів – великими криноподібними пальметами і роздвоєними паростками з шишками біля їхніх основ.
У «біологічній драбині» Середньовіччя грифон розташований серед шляхетних тварин – навіть вище оленя.
Грифон у візантійському мистецтві символізував Христа. Його подвійна сутність (лев і орел) означає людську і божественну природу. Така інтерпретація найбільш імовірна, особливо якщо взяти до уваги жовте (золоте) тло полив′яних плиток (у випадку зображень грифонів на підлозі), чи їхнє розташування у колах в оточенні символів Богоматері – крин (лілея).
