Очільником установи є генеральний директор – науковий керівник, також до складу адміністрації Заповідника належать заступники генерального директора з наукової роботи, охорони культурної спадщини, господарської частини і менеджменту, головний зберігач, учений секретар адміністрації, провідний юрисконсульт, старший інспектор кадрів.
Текст доопрацьовується і буде опублікований най ближчим часом
Відділ «Музей історії Галича» відкрито у 1960 році. Музей знаходиться у Митрополичих палатах (пам’ятка архітектури кінця XVIII – початку XIX ст.). Входить до складу Національного заповідника «Давній Галич». На першому поверсі Митрополичих палат розміщена експозиція давнього та середньовічного Галича, яку умовно можна поділити на два періоди долітописний та літописний. У перших двох залах знаходяться експонати кам’яної та бронзової доби: лінійно-стрічкової, трипільської, шнурової, комарівської культур. В експозиції представлені давні слов’янські культури: черняхівська та липицька та артефакти білих хорватів. Серед експонатів княжої доби центральне місце займає давньоруська зброя: кольчуги, меч, списи, стріли, сокири, кистень. Галицька ювелірна школа представлена натільними хрестиками, хрестами-енколпіонами, печатками, пластинами тощо. В Галичі у 1144 р. був створений шедевр духовної літератури – Галицьке Євангеліє. Розміри Євангелія: висота – 23 см, ширина – 16 см. Матеріал: пергамент і чорнило. Обсяг: 260 аркушів. На даний час оригінал Євангелія зберігається у відділі рукописів Державного історичного музею в Москві. У 2018 р. після Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої факсимільну копію Галицького Євангелія подарував музею Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. У 2024 р. в музеї було реалізовано грантовий проєкт від Українського культурного фонду «Вбрані в історію. Середньовічний одяг княжого Галича». В рамках його реалізації спільно з реконструкторами ГО «Чорна Галич» відтворено костюми шести станів середньовічного Галича: воїна, знатного чоловіка, знатної жінки, монаха-писаря, ремісника-чимбаря (займався оборобкою шкіри) та селянки. В експозиції музею можна побачити оригінальні візантійські амфори ХІІ ст., знайдені на теренах княжого Галича, що є свідчення торгових зв’язків галицьких земель з Візантійською імперією. Галицькі ремісники виготовляли керамічні плитки, якими вимощували стіни, підлоги в храмах, палацах. Плитки містили рослинний, тваринний орнамент, досить часто на них зображали міфічних істот, зокрема, грифонів. В окремому залі музею зберігаються кращі архітектурні фрагменти з галицьких кам’яних храмів, здебільшого з Успенського собору ХІІ ст. На деяких з них збереглися сліди фрескового розпису.
На другому поверсі музею розміщена експозиція історії церкви в Галичині, де зібрані речі з парафій Івано-Франківської області, приватних колекцій. Тут можна побачити ікони, Євангелія, інші богослужбові книги, книги з бібліотеки митрополита Андрея Шептицького. Чільне місце в експозиції займають речі владик Павла Василика, Миколи Сімкайла, Софрона Мудрого, Софрона Дмитерка, кардинала Любомира Гузара. Гордістю музейної експозиції є металевий жезл Андрея Шептицького, яким він користувався, будучи Станіславським єпископом. 06 червня 2008 р. єпископ Софрон Мудрий передав жезл для експозиції музею історії Галича.
В урочищі Качків, на південно-західній околиці Крилоського городища знаходиться літописний курган – Галичина могила (X ст.). Кожен народ має свої архітектурні святині, що є символом героїчного минулого. Такою святинею є Успенський собор XII ст., збудований наймогутнішим галицьким князем Ярославом Володимировичем «Осмомислом». Фундаменти літописного собору знаходяться на території музею. У південно-західній частині фундаментів собору збереглася каплиця Св. Василія (XV ст.). На території музейного комплексу знаходиться церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.), збудована з блоків літописного Успенського собору. В церкві знаходиться образ Галицької Чудотворної ікони Матері Божої, в знак пошанування якої відбуваються щорічні Патріарші прощі. До музею входить також збережена система оборонних укріплень (валів) IX–XII ст. На території святої Крилоської гори , де розташований музей історії Галича, знаходиться цілюще джерело – Княжа криниця.
Тож запрошуємо всіх охочих обов’язково відвідати Крилоську гору, щоб відчути силу і велич княжого Галича.
Відділ «Музей етнографії» є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич» і розташований у самому серці історичної Галичини — на Прикарпатті. Це осередок збереження та популяризації народної культури регіону, де відвідувачі можуть побачити, як жили, працювали і святкували мешканці Гуцульщини, Бойківщини, Опілля та Покуття.
Експозиція музею відтворює традиційний побут українського села кінця ХІХ — початку ХХ століття. Тут зібрано унікальні зразки народного одягу, вишивки, ткацтва, гончарства, ковальства, деревообробки, а також предмети домашнього вжитку, що розповідають про давні звичаї й обряди. Особливе місце посідають інтер’єри хати з Покуття, гуцульської гражди 1889 року та господарських споруд, відтворені з великою увагою до деталей.
Музейна збірка нараховує сотні предметів, більшість з яких — автентичні речі, передані жителями сіл Прикарпаття. Кожен експонат має свою історію: ткацький верстат, на якому колись виготовляли полотно та ліжники, чи постоли, в яких господар ходив до церкви на великі свята. Саме ці речі дають змогу зануритися в атмосферу давнього сільського життя.
Працівники музею активно займаються дослідженнями традиційної культури краю, ведуть етнографічні експедиції, збирають усні свідчення старожилів, організовують виставки, тематичні зустрічі та освітні заходи для дітей і молоді. Велику увагу приділяють популяризації спадщини через соціальні мережі.
У нашому музеї кожен зверне увагу на щось йому близьке. Діти, мабуть, першими побіжуть до криничного журавля на покутському подвір’ї, школи-дяківки у бойківській хаті. Жінки обов’язково звернуть увагу на давній посуд, одяг та різноманітні барвисті вишивки. Чоловіки уважніше розглядатимуть кузню, яка знаходиться у діючому стані, олійню, корчму. Дивуватимуться, побачивши дерев’яний замок на дверях гуцульської гражди чи бойківської хати. Мистецтвознавців зацікавлять стародавні ікони в храмі.
Сьогодні Музей етнографії – це не лише сховище старовини, а й живий простір, де оживають традиції. Тут можна доторкнутися до історії, почути народну пісню, побачити майстра за роботою і відчути дух давнього українського села.
Сектор «Музей караїмської історії та культури» є філією Національного заповідника «Давній Галич». Висвітлює релігійний культ, історію галицьких караїмів, традиції, побут. Основні напрямки роботи – виявлення, дослідження, збереження, популяризація культурної спадщини караїмської громади Галича.
Музей відкритий 4 листопада 2004 р. у караїмському житловому будинку кінця ХІХ – початку ХХ ст., відомої родини Абрагамовичів. Експозиція Музею представлена в трьох залах. В першому залі акцентується увага на культових речах з кенаси: пергаментному сувої Тори (ХVIII ст.), хатасах (ХVIII ст.), молитовних книгах (XVI ст.), менорах, парохеті, гехалі, пам’ятній книзі з кенаси (1926 р.), рукописних і друкованих календарях (кін. ХІХ ст.). Другий зал – історії галицької караїмської громади: експонуються архівні матеріали, родинні фотографії, речі домашнього вжитку. Третій зал – побуту, частково ілюструє приготування до свята Песах.
На початку ХХ ст. в Галичі проживало 167 караїмів, на сьогоднішній день – всього один Шимон Марткович. Задля цілковитого збереження історичної спадщини галицьких караїмів створено єдиний в Україні Музей караїмської історії і культури. Минуле галицьких караїмів звучить в музейному просторі словами історії, культури, мовою поглядів з давніх фотографій і сторінок сиддурів (молитовників), часописів, архівних матеріалів, літературних творів. Тут працюють над проєктами з підтримки живої традиції, щоб продовжити ланцюг багатогранності караїмської культури, як культури одного з корінних народів українського Криму.
Сектор «Галицький замок» – є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Основними функціями та завданнями сектору є:
Сектор взаємодіє з іншими структурними підрозділами Заповідника, науковими установами, музеями заповідниками ,навчальними закладами, бібліотеками, громадськими організаціями, фізичними особами з питань, які належать до його компетенції.
Сектор фондів – основні функції та завдання сектору:
Сектор взаємодіє з іншими відділами Заповідника, науковими установами та закладами, підприємствами, майстернями. Національний заповідник «Давній Галич» формує Музейний фонд України та зберігає музейні предмети, що є державною власністю на разі у колекціях акумульовано понад 15 тис одиниць основного та більше 37 тис. науково-допоміжного фонду. З них у експозиційних просторах Заповідника експонується понад 2 тис експонатів.
Відділ охорони культурної спадщини – це структурний підрозділ Національного заповідника «Давній Галич», основним завданням якого є збереження, популяризація, охорона і контроль за станом пам’яток культурної спадщини, які входять до території Заповідника, а також здійснення заходів нормативно-правового, наукового та практичного характеру для запобігання руйнуванню, знищенню чи пошкодженню цих пам’яток.
Основними завданнями діяльності відділу є:
Відділ археології та відтворення історичних ландшафтів займається вивченням матеріальної культури минулого. Робота включає в себе: польові археологічні дослідження – розкопки та розвідки, підготовка археологічного наукового Звіту про результати археологічних досліджень (камеральне опрацювання матеріалів, креслення, рисунки, фотографії, текст).
За результатами археологічних робіт здійснюється картографування поселень і об’єктів на території Заповідника та суміжних територіях, написання наукових статей та монографій, участь у наукових конференціях.
За результатами виявлених знахідок відбувається оновлення експозиції в Музеї історії Галича та поповнюється фондова колекція Заповідника.</p?
Науково-освітній відділ один із провідних структурних підрозділів Національного заповідника «Давній Галич». Його діяльність спрямована на дослідження, збереження та популяризацію історико-культурної спадщини давнього Галича.
Відділ організовує та координує наукові дослідження, проводить оглядові й тематичні екскурсії, лекції, освітні та культурно-просвітницькі заходи. Співробітники розробляють наукові теми, готують методичні матеріали, беруть участь у конференціях і форумах.
Особливу увагу відділ приділяє співпраці з навчальними закладами, науковими установами та туристичними організаціями, сприяючи розвитку пізнавального туризму й формуванню історичної свідомості молоді.
Також відділ займається методичною підготовкою екскурсоводів, узагальненням досвіду науково-освітньої роботи, створенням науково-популярних матеріалів і видань.
Діяльність науково-освітнього відділу спрямована на те, щоб давній Галич залишався живим простором історії, науки та культури, відкритим для кожного, хто прагне пізнати минуле нашої держави.
У структурі відділу діє Картинна галерея Національного заповідника «Давній Галич» – мистецький осередок, де відбуваються виставки художників, презентації, конференції та лекції. Галерея знайомить відвідувачів із творчістю сучасних митців, зберігає та популяризує художнє надбання краю, формуючи простір діалогу між історією, культурою й сучасним мистецтвом.
Художньо-реставраційний сектор – науково-дослідним підрозділом Заповідника. Працівники сектора виконують реставрацію музейних експонатів і речей, які знаходяться на збереженні у фондах та експонуються у музеях і Картинній галереї Заповідника.
До основних завдань сектору належать:
Інформаційно-видавничий сектор це структурний підрозділ Заповідника, який займається підготовкою, створенням, оформленням і розповсюдженням інформаційних та друкованих матеріалів. Основні функції інформаційно-видавничого сектору:
Інформаційна діяльність:
Видавнича діяльність:
Фінансово-економічний сектор створено як самостійний структурний підрозділ Національного заповідника «Давній Галич». Головна мета роботи Сектору полягає у розробці планів і прогнозів фінансово-господарської діяльності НЗ «Давній Галич», штатних розписів, кошторисної документації, аналізу та пошуку шляхів підвищення ефективності використання ресурсів, удосконалення організації оплати праці, забезпечення ведення бухгалтерського обліку.
Інженерно-технічний сектор це – структурний підрозділ Національного заповідника «Давній Галич, який займається технічним забезпеченням, експлуатацією, обслуговуванням і розвитком матеріально-технічної бази. Основні напрями роботи інженерно-технічного сектору:
Господарський відділ – є структурним підрозділом Заповідника. Основні завдання і функції відділу – проведення робіт з господарського обслуговування Заповідника та забезпечення збереження господарського інвентаря, його відновлення та поповнення, а також додержання чистоти у приміщеннях та на прилеглій території.
